ЗАСЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється і ЗАСЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАСЕЛИ́ТИСЯ, се́литься, док.
1. Ставати заселеним. Будинок уже заселявся, оживав (Ткач, Арена, 1960, 29); — Отак, бач, і заселилася ця вкраїна. А князеві Олександрові усе мало, все мало, ще хочеться землі, а де її узяти? (Хотк., І, 1966, 98).
2. тільки недок. Пас. до заселя́ти, засе́лювати 1. Прикубанські степи заселялись запорожцями після січової руїни (Коцюб., III, 1956, 49); Дніпровський берег попід кручами поступово заселяється заробітчанським людом (Гончар, Таврія.., 1957, 24); Археологічні дані розповідають про ті далекі часи, коли землі Придніпров’я і Причорномор’я поступово заселювалися племенами кимерійців, гуннів, готів, сарматів, скіфів, печенігів і половців (Визначні місця Укр., 1958, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 304.