ЗАСИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засипа́ти1 1-5. Просторий бункер мало не до стелі був засипаний блискучим антрацитом (Гончар, III, 1959, 254)і Аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом, поле (Коцюб., І, 1955, 110); Поки поїзд спинився, Горький був уже весь засипаний квітами (Баш, На берегах.., 1962, 29); Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана (Фр., 1,1955, 235); // заси́пано, безос. присудк. сл. [Тетяна:] Тут не твоє засипано, а наше, То і не пхайсь до нашого млина (Коч., 1, 1956, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 305.