ЗАСКО́РО, присл., діал. Завчасно. — Думаю, що не треба заскоро тривожитись (Фр., VIII, 1952, 138); // Рано. На рожі червоні, що виростають неначе з серця крові, заскоро ще; рожі свої корони гарячі розвивають у днях, коли сонце зеніту досягає… (У. Кравч., Вибр., 1958, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 312.