ЗАСЛА́БНУТИ і ЗАСЛА́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. засла́б, ла, ло; док., розм. Стати хворим; захворіти. Я весь заслаб, я весь змарнів (Граб., І, 1959, 399); У Романихи заслабла корова. Лежала на соломі і сумно дивилася великими, сивими очима (Стеф., І, 1949, 49); Минулої ночі дівчинка зовсім заслабла, втратила свідомість і непритомна кликала матір (Хижняк, Тамара, 1959, 189); // нащо і рідко чим. Захворіти на яку-небудь хворобу. Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях (Коцюб., III, 1956, 395); Давно вже ходимо й спочину не маємо, а я тим часом заслаб ногами (Морд., І, 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 313.