ЗАСЛИ́НЕНИЙ, а, е, розм. Весь у слині. Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка (Коцюб., І, 1955, 366); Учень утрачав надію. Він витяг з рота заслинений палець і вже крикнув із сльозами в голосі: — Я й ще щось знаю (Панч, В дорозі, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 314.