ЗАСЛЬО́ЗЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч.до засльози́ти.
2. у знач. прикм., діал. Який засльозився, став мокрий від сліз. Так вони [сталевари] й змінювали один одного, засльозені, почервонілі, знесилені (Загреб., Спека, 1961, 136); Матюха вп’явся поглядом в Ількові засльозені очі (Головко, II, 1957, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 316.