ЗАСМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засміти́ти. Рішуче виходить [Плачинда] на засмічене мервою, січкою і трісками подвір’я (Стельмах, Хліб.., 1959, 117); Стерньове поле, засмічене багаторічними бур’янами, слід орати з одночасним боронуванням (Колг. Укр., 1, 1957, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 318.