ЗАСОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАСОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Те саме, що засокори́ти. Кіт скочив з печі під піл, неначе його хто потяг дубцем, а півень засокотав (Н.-Лев., І, 1956, 94); [Яцько:] Моя Хівря кароока, Там як засокоче (Крон., II, 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 322.