ЗАСОРО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАСОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. засоро́мляться; док. Відчувати сором, зніяковіння, збентеження і т. ін. перед ким-небудь або від чогось. Роман засоромлюється й мовчить: слово «м’ясо» він вимовляє —«мнясо» (Вас., І, 1959, 63); Видно було, як вони обоє засоромилися сина… (Мирний, III, 1954, 65); Помітила [Таня], що Оксана від її натяку засоромилась. — Оксано, от дурненька! Та я— жартома (Головко, І, 1957, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 323.