ЗАСПОКО́ЄНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. заспоко́єний 2. Він мимоволі глянув її очима на свої мрії. І тоді глянець заспокоєності, який хоч і рідко, але все-таки з’являвся в його житті, став особливо відчутним (Собко, Срібний корабель, 1961, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 325.