ЗАСПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Те саме, що заспо́рити. Ішли собі десь розум та щастя та й заспорились. Розум каже, що я сильніший, а щастя — що я (Укр… казки, легенди.., 1957, 205); Вони хутко заспорились про щось, звертались не раз і до Пасті (Л. Укр., III, 1952, 588).
ЗАСПОРИ́ТИСЯ, иться, док., розм. Піти з успіхом, вдало (про роботу, справу і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 326.