ЗАСПІ́ВАЧ, а, ч. Те саме, що заспі́вувач. Пісню ніхто не підхопив. Самотнім і нещирим здався заспівачеві свій власний голос (Шиян, Вибр., 1947, 13); Заспівачі. Цим словом називають у народі тих, хто робить почин у хорошій, добрій справі (Рад. Укр., 3.VІІ 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 324.