ЗАСТИДА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАСТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., діал. Засоромити. Пан учитель сказав, що догадується й знає, хто взяв клунок, він прирік застидати лиходія в присутності, всіх дітей (Ков., Світ.., 1960, 110); Застидив [пан] увесь мир (Барв., Опов.., 1902, 448).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 330.