ЗАСТО́ПОРЮВАТИ, юю, юєш, недок.. ЗАСТО́ПОРИТИ, рю, риш, док.
1. перех. Зупиняти або затримувати рух машини, механізму. Водій ледве встиг застопорити машину (Смолич, Мир.., 1958, 371); Застопорив [Горн] лебідку і виліз у люк на палубу (Ле, Клен. лист, 1960, 229).
2. тільки 3 ос., неперех. Те саме, що засто́порюватися. Граната гримнула під гусеницею, ..танк повернувся боком і застопорив (Гончар, І, 1954, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 332.