ЗА́СУВКА, и, ж.
1. Те саме, що за́сув. Ежен кинувся до дверей, засунув засувку (Фр., І, 1955, 343); Біля брами сухо стрельнула дерев’яна засувка, розчинились дверцята (Стельмах, II, 1962, 52).
2. Механізм, пристрій для закривання і відкривання отвору у чому-небудь. Водовідвідна труба [башти].. перекривається засувкою або затвором (Довідник сіль. будівельника, 1956, 106); В камерах-телескопах є спеціальні засувки, які автоматично відкриваються через рівні проміжки, часу (Наука.., 8, 1970, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 338.