ЗАСЬО́РБА́ТИ, сьо́рба́ю, сьо́рба́єш, док., розм. Почати сьорбати. Усі любили послухать казку. Хто встав, знов сів на місце. Забряжчали посудою, засьорбали каву й запахкали з люльок (Коцюб., II, 1955, 150); Андрій, втопивши очі в стіл, ще ретельніше засьорбав вечерю (Кир., Вибр., 1960, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 341.