ЗАСІ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Почати сіпати, різко смикати кого-, що-небудь. Іван навшпиньках повернувся й обережно засіпав ноги дядькам (Козл., На переломі, 1947, 59).
2. неперех. Почати робити мимовільні різкі рухи. Іван знову засіпав руками, ногами, знову затріпалося все тіло (Л. Янов., І, 1959, 110).
3. перех. Стомити, вимучити коня, часто сіпаючи за віжки. [Писар:] Не нукайте, не повезе… А як засіпаєте, то ще й хвицать почне! (Крон., І, 1958, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 310.