ЗАСІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засі́яти 2-4. Одна половина города зеленіла городиною, друга половина була засіяна житом (Н.-Лев., III, 1956, 323); Зораний і засіяний, увесь в перших сходах, степ вражав своєю неосяжністю (Хор., Ковила, 1960, 3); Чорна рілля заорана І кулями засіяна, гей, гей! (Укр.. лір. пісні, 1958, 521); Небо із незвичайно випуклою глибиною було засіяне зорями (Коб., II, 1956, 59); Скидалася дівчина більше на матір — така ж була висока й засіяна ластовинням, як і мати (Кос., Новели, 1962, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 310.