ЗАТАТА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати татакати, видавати звуки рівномірно і часто (про механізми і т. ін.). Не встигла завмерти луна від пострілу як враз зататакали, наче молотками в бочці, кулемети (Панч, І, 1956, 273); Мірно зататакали колеса по рейках (Десн., II, 1955, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 342.