ЗАТВЕ́РДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАТВЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. тільки док., розм. Улаштуватися, закріпитися на якій-небудь посаді. Папи всілякими правдами й неправдами затвердилися, як намісники Христові, на землі… (Вишня, І, 1956, 456).
2. тільки недок. Пас. до затве́рджувати 1. Центральна виборча комісія.. затверджується Президією Верховної Ради Української РСР не пізніше, як за 55 днів до виборів (Полож. про вибори.., 1946, 7); На засіданні підпільного райкому затверджувалась відозва до населення району (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 600).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 343.