ЗАТИ́ЛЛЯ, я, с.
1. Задня частина, тильний бік чого-небудь. Поки старий сумує на балконі в зватиллі будинку, перед фасадом його.. відбуваються жваві і шумні сценки (Вол., Місячне срібло, 1961, 19); // Тил. Залізничники утворили свій Бойовий штаб і почали групові диверсійні дії, у затилля корпусові Скоропадського (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 717).
2. діал. Місце позаду сільських дворів. Святкуючі робітники… малими купками громадилися по затиллях (Фр., V, 1951, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 346.