ЗАТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАТИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Поміщатися, забиратися куди-небудь, де тісно, звичайно намагаючись стати непомітним. Батько.. раптом зривається з ліжка і, тягнучи доньку, затискається в закапелок за скриню (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 70); Вузенька дорога в одну мить звільняється, підводи ліпляться під розлогі сосни, затискуються у густі соснові чагарі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 135); Я затиснувся до того проклятого закапелка. Він здавив мороком мою душу (Мик., Кадильниця, 1959, 14).
2. розм. Міцно стискатися, стулятися. У тебе тоді бувало таке непривітне обличчя, брови супилися.. і губи затискались мов від урази (Л. Укр., III, 1952, 688).
3. тільки недок. Пас. до затиска́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 349.