ЗАТЛІВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗАТЛІ́ТИСЯ, і́ється, док. Те саме, шо затліва́ти. Затлівся присок дрібними зірками, та вогник не спалахнув ні на мить (Л. Укр., І, 1951, 282); Ганчірка нараз затлілася (Епік, Тв., 1958, 255); * У порівн. Щось гірке і пекуче розповзалося від серця по всьому тілі, ніби в їдкому димі затлівалася кожна його клітинка (Вол., Місячне срібло, 1961, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 353.