ЗАТОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех. Толочачи, пошкодити, затоптати (польові і городні рослини). Що не в’їсть [свиня], то пориє, потолочить, обпаскудить, не дбає, що завтра буде їсти (Март., Тв., 1954, 217); Чоловіче, не йди через город, бо затолочиш!.. (Україна… І, 1960, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 355.