ЗАТРА́ТА, и, ж.
1. Дія за знач. затра́тити 1. Якби вдалося невеликою затратою праці перетворювати вугілля в алмаз, вартість алмазу могла б упасти нижче вартості цегли (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 46).
2. діал. Втрата. Почування затрати вимріяних дум завдавало муки душі Краньцовської (Март., Тв., 1954, 296).
3. тільки мн. Те, що затрачено; витрати. Капітальні затрати на будівництво конверторного цеху приблизно вдвоє менші, ніж на будівництво мартенівського (Наука.., 9, 1962, 12); Нове життя вимагало нових затрат (Тулуб, Людолови, І, 1957, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 358.