ЗАТРЕМБІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал. Заграти (на трембіті). — Вилізу на копицю та й си подивлю [подивлюся] в гори на полонинку, а ти мені затрембітай… (Коцюб., II, 1955, 316); // Зазвучати (про трембіту). Вночі на верховині затрембітала трембіта, берестяна гуцульська сурма (Нерв., Невигад. життя, 1958, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 358.