ЗАТРУСИ́ТИ1 див. затру́шувати.
ЗАТРУСИ́ТИ2, трушу́, тру́сиш, док.
1. Почати трусити; затрясти. Отець Тимофій затрусив бородою (Перв., II, 1958, 386); Червоний півень.. сердито затрусив сергами (Тют., Вир, 1964, 95).
2. Побігти риссю, швидко і дрібно перебираючи ногами. Злякано заревла чиясь корова, і вся череда риссю затрусила до села (Мушк., Чорний хліб, 1960, 168); Чорно-сірий вепр вистрибнув з кущів і з грізним хрюканням затрусив на мисливців (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 362.