ЗАТРУ́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАТРУЇ́ТИСЯ тру́їться, док.
1. Ставати отруйним від чого-небудь. О, водо українських рік, ..Не раз від трупів козаків Ти виступала з берегів І панським трупом затруїлась! (Рильський, І, 1956, 182).
2. перен. Зазнавати згубного впливу. Хлопець задумався, бо вже юнацька душа затруїлась трутизною успіху (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 244).
3. тільки недок. Пас. до затру́ювати. Він [денатурований спирт] являє собою винний спирт, який затруюється сулемою або формаліном (Вигот. чучел.., 1956 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 362.