ЗАТРІ́ПАТИСЯ, ається, док. Почати тріпатися, робити швидкі, конвульсивні рухи. Потягли рибалки сітку. Затріпалась, заблищала риба червонуватою лускою (Н.-Лев., І, 1956, 66); Іван знову засіпав руками, ногами, знову затріпалося все тіло (Л. Янов., І, 1959, 110); * Образно. На вустах усмішка рожевим метеликом затріпалась (Головко, І, 1957, 215); // Прискорено забитися (про серце). У Євгенія радісно затріпалось серце (Фр., VII, 1951, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 360.