ЗАТРІУМФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, рідко. Док. до тріумфува́ти. Безбородько інстинктивно відчував, що пані Бровко чекає тільки нагоди, щоб затріумфувати над ним (Вільде, Сестри.., 1958, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 361.