ЗАТУ́ПЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до затупи́ти.
2. у знач. прикм. Тупий, негострий. Затуплене лезо не ріже волокон [деревини], а мне і розриває їх (Стол.-буд. справа, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 365.