ЗАТУ́ПЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. затупи́ти і стан за знач. затупи́тися 1. Стійкістю інструмента називається час його безперервної роботи до затуплення (Токарна справа.., 1957, 81).
2. Тупа частина чого-небудь, що була, як правило, гострою. Після випробування він [інструмент] не повинен мати помітних затуплень, вм’ятин і викришених місць (Слюс. інстр.., 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 365.