ЗАТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Почати турготіти; застукати, задвигтіти. Опівночі заколихалась і затурготіла під ним земля, гук і галас розбуркали його (Стор., І, 1957, 342); Затурготіли дерев’яним засувом двері, і вже з’явилася на порозі знайома дівоча постать (Гончар, II, 1959, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 366.