ЗА́ТХЛИЙ, а, е.
1. Сповнений неприємного запаху гнилі, сирості; смердючий. Настала ніч. Сплять арештанти, важко дишучи густим, затхлим, повітрям (Фр., І, 1955, 313); До затхлого духу.. комірчини домішався несподівано запах свіжої хвої, тютюну і ще чогось незрозумілого (Донч., II, 1956, 10); // у знач. ім. за́тхле, лого, с. Неприємний запах, сморід. Одарка кинулась до водянки, а з неї уже затхлим несе (Мирний, III, 1954, 131); // Який зіпсувався внаслідок гниття; тухлий. Я помітив під стіною діжку з дощівкою.. Жадібно пив неприємну затхлу воду (Дмит., Обпалені.., 1962, 22).
2. перен. Відсталий, рутинний. Як свіжий вітер раптом вривається в задушливу хату, так вривався свіжим подихом світ соціалізму в затхлий, темний, старий світ (Цюпа, Назустріч.., 1958, 156); Любовно і натхненно, як тонкий психолог і лірик, малює письменниця [Марко Вовчок] образи передових людей, що сміливо виступають проти затхлого оточення і прагнуть до корисної громадської діяльності (Іст. укр. літ.. І, 1954, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 367.