ЗАТЯ́ЖКО, розм. Присл. до затяжки́й. Було б затяжко людям в світі жить І, дивлячись в минуле, пам’ятати Будь-кожну пережиту в щасті мить,— Це добре знають на війні солдати (Перв., II, 1958, 206); // у знач. присудк. сл.— Най буде в нас за рядом щороку інший війт, бо на одного, то затяжко (Март., Тв., 1954, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 371.