ЗАФАРБО́ВУВАТИСЯ, ується і рідко ЗАФА́РБЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАФАРБУВА́ТИСЯ, у́ється і рідко ЗАФА́РБИТИСЯ, иться; мн. зафа́рбляться; док.
1. Набувати якогось кольору або відтінку кольору; забарвлюватися. Крупне обличчя його зафарбилося й поволі меркло від спогадів про те «колись» (Ле, Міжгір’я, 1953, 391).
2. перен. Набувати якихось рис, певного змісту, своєрідного відтінку.
3. тільки недок. Пас. до зафарбо́вувати, зафа́рблювати. Метод [штучного пророщування] грунтується на положенні, що мертві клітини легко зафарблюються індигокарміном (Сад. і ягідн., 1957, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 374.