ЗАХАПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати хапатися, робити швидкі, часто безладні рухи; заметушитися, заспішити. [Семен:] Так, так! Захапався, бач, та гаразд і не підперезався! (Кроп., І, 1958, 64); Поштар захапався, поставив мішок, схопив обидва чемодани (Мушк., Серце.., 1962, 5); Наші як притисли під Кіровоградом німця, він і захапався тутечки по селах (Логв., Давні рани, 1961, 132); // Заговорити швидко, поспішаючи. — Хто там? — Та я … з Михнівки, Пилип. Знаєте ж… Вийдіть-бо — захапався хлопець (Головко, 1, 1957, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 375.