ЗАХА́РКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. неперех. Почати харкати. * Образно. Легкі батареї ще з більшою люттю захаркали шрапнеллю, задзьобали гранатами (Панч, І, 1956, 147).
2. перех. Забруднити, заплювати харкотинням. Майстер чіплятися почав.. Ну, терпіла, терпіла [Маруся], та й захаркала очі. За це й звільнили (Головко, II, 1957, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 376.