ЗАХАРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Доводити кого-небудь до виснаження, погано годуючи. Дорохтей у дорозі піснотою і тухлим пшоном захарчовував своїх чумаків так, що його почорнілу ватагу здалеку пізнавали і чумаки, і покупці риби (Стельмах, І, 1962, 235); На всю вулицю заголосила [мати]: — Та хіба ж вони люди, та хіба ж вони хрещені, що отак мою дитину захарчували! (Чаб., Катюша, 1960, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 376.