ЗАХВА́ТНИЙ, а, е.
1. рідко. Який має на меті захват, захоплення чого-небудь; загарбницький. Я — комсомолець, в майбутньому, сподіваюсь, обов’язково комуніст,— ненавиджу захватну війну, яку так люблять оті жахливі глитаї-капіталісти (Крот., Сини.., 1948, 95).
2. техн. Признач. для захвату і утримування чого-небудь. Захватний пристрій.
ЗАХВАТНИ́Й, а́, е́, розм. Спроможний викликати захват, внутрішнє піднесення, збудження; хвилюючий, захоплюючий. Бажання досягти свого було таке велике, таке захватне, що годі було й думати про небезпеку (Юхвід, Оля, 1959, 16); Троїсті музики вдарили щось таке захватне, що весь двір і вулиця вмить вкрились хмарою куряви — десятки пар кинулись в одчайдушний козачок (Смолич, III, 1959, 474).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 377.