ЗАХИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до захита́ти. [Кіттельгавс:] Тим часом спокій в краю буде захитаний (Л. Укр., IV, 1954, 234); Горький.. майже з перших кроків пильним оком приглядався до представників захитаного вже тоді капіталістичного світу, до купецтва (Рильський, III, 1956, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 379.