ЗАХЛА́ННІСТЬ, ності, ж., діал. Абстр. ім. до захла́нний. Дивлячись збоку на те, як їв Бовдур, можна було подумати, що сей чоловік страшенно голоден,— з такою ненажерливою захланністю теребив він свій хліб (Фр., І, 1955, 301); Бачу: в захланності тупій кривава по світу тягнеться лапа… (Павл., Бистрина, 1959, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 381.