ЗАХЛИ́ПАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати хлипати, плакати, схлипуючи. Сльози з Андрійкових очей бризнули на газету.. Він відвернувся до канапи і захлипав по-дитячому (Панч, II, 1956, 493); // Почати видавати звуки, що нагадують схлипування. Малий Мирон затрусився. Щось спазматично захлипало в його горлі (Фр., IV, 1950, 340).
ЗАХЛИ́ПАТИ1 див. захлю́пувати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 382.