ЗАХЛЯ́ПАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до захля́пати 2. На голові [Краньцовського] якась військова шапка без дашка, так захляпана болотом, що не пізнати було, чи вона з улана, чи з піхотинця (Март., Тв., 1954, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 383.