ЗАХМА́РНИЙ, а, е.
1. Який підноситься вище хмар, знаходиться над хмарами. Бійці.. з радістю впізнавали штурмовані свої верховини, голосно звертались до них, як до живих істот. Для мене ті захмарні верховини були мовби символами розвінчаної недосяжності, вони втілювали в собі величний епос нашого походу (Гончар, III, 1959, 340); Відкривають [супутники] перед людиною захмарні далі (Наука.., 10, 1962, 7).
2. перен. Далекий, недосяжний, відірваний від життя, дійсності. Комунізм для нас не далека мрія, не захмарна мета, а найближче майбутнє (Ком. Укр., 11, 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 384.