ЗАХОЛОДИ́ТИ, лоджу́, ло́ди́ш, док., перех., розм.
1. Зробити холодним; охолодити. Незважаючи на сніг, надворі не холодно, бо вітру й морозу нема, якесь біле й м’яке повітря, «неначе хто розпровадив у молоці пух і, захолодивши його трохи на льоду, полив ним, небо і землю»,— так сказав би Нечуй (Л. Укр., V, 1956, 217).
2. Дати кому-, чому-небудь змерзнути. Було іноді й чоботи на мені драні, мотузкою зв’язані: ні за що справить..; було, й замочу ноги, і захолоджу (Барв., Опов.., 1902, 504); // Викликати відчуття холоду в чому-небудь. Майорові одразу ж захотілося здихатися і натовпу, і нав’язливої баби, і ще чогось неясного, тривожного, що враз гадиною заповзло в душу і захолодило усе нутро (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 139); // безос. Раптом Василя захолодило в плечах (Чендей, Вітер.., 1958, 276).
3. перен. Паралізувати що-небудь, довести до заціпеніння. Знову скажений біль захолодив мозок (Ю. Янов., II, 1958, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 389.