ЗАХОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що захоло́нути. Ох, ляжу у сьому садку, де стояли, де говорили, серденько, з тобою, на сирій земельці,— вона ж мене обійме й обгорне, і прохолодить мов кипуче змучене серце,-коли б навіки захолоділо! (Барв., Опов.., 1902, 535); Катря стояла у стола, розбираючи чотки у руках. Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як змарніла, і очі впали і сама, як нитка, біленька стала. Вона якось захолоділа… (Вовчок, І, 1955, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 390.