ЗАХО́ПЛЮЮЧИЙ, а, е. Який дуже захоплює, зацікавлює, викликає потяг до себе. Я звичайно багато читаю, але признаюся, що давно читав щось таке гарне, таке захоплююче, як «Земля» (Коцюб., III, 1956, 227);
Фізика.. є однією з найбільш захоплюючих галузей знання (Наука.., 8, 1962, 22); У величних обрисах п’ятирічних планів він побачив торжество сміливої творчої думки, захоплюючу красу відважних звершень на благо всього народу (Іст. укр. літ., II, 1956, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 392.