ЗАХОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., діал. Сховати. Не знав [маршалок] найважнішого: як захоронити себе від зубів сього вовка [лихваря] (Фр., VII, 1951, 337); — Іди, іди, мій сину. Ліс тебе більше захоронить, як я туй [тут]. І Василькові почали збирати харчів на тиждень (Турч., Зорі.., 1950, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 393.