ЗАХРИ́ПЛО. Присл. до захри́плий 2. Знайшов [Андрій] батька аж край села. Той сидів у окопчику біля польового телефону і захрипло гукав у трубку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 23); Десь там під коморою рвуться захрипло люті собаки. (Козл., Ю. Крук, 1957, 9); * Образно. Захрипло, як пси, захлинались обрізи (Перв., II, 1958, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 393.